Поезія і історія начебто і не мають нічого спільного. Але це в академічному сенсі чи в звичайному житті. Але іноді вони можуть зустрітися і навіть поєднатися, створивши дивовижної чуттєвості і краси матерію, яку можна було б назвати поетичною історією. Саме це визначення найбільше підходить чудовій книзі Марі-Франс Клер, француженки з українським корінням, яка в романній, поетичній формі розповідає нам історію своїх предків, що залишили рідну Україну після революції 1917 року і знайшли собі нову батьківщину у Франції. Давнє і нещодавнє минуле сім’ї головної героїні цієї книги Наталі стає живим і близьким, коли воно вбирається в слова, зрозумілі і дітям, і дорослим. Книгу цю треба читати до кінця. Вона напевно викличе у вас багато думок і почуттів і, можливо, підштовхне вас до того ж, що не дає спокою головній героїні — до пошуку невідомих поки деталей долі її не таких уже й далеких предків.