Стиль Філіпа Діка ‒ це лаконічна напруга, відстороненість автора, який фіксує беззаперечний факт ‒ життя може бути геть не таким, як нам здається. Видатний письменник-фантаст створював тексти, в яких йшлося не лише про майбутнє, як правило, антиутопічне, а й про уявні світи. У Діка іграшки можуть ворогувати й нищити одне одного, собаки охороняти господарів від дивних істот, а люди перетворюватися на рослин... Оповідання, що увійшли до першого тому, умовно можна поділити на два тематичні блоки: фантастику та фантазії. Про що б не йшлося, Дік віддає перевагу несподіваним сюжетним ходам, а час і простір для письменника є улюбленими об’єктами для трансформації. Комусь із персонажів, наприклад, крилатому Роберту Бентону з оповідання «Стабільність», автор дарує машину часу, контрабандиста з «Черепа» відряджає у минуле із завданням вбити себе самого.

Реальність ‒ штука викривлена, це не добре і не погано, це факт. Якщо ж говорити про фантастику, то тут Дік безжальний до людства. Війни, війни і ще раз війни знищать Землю («Гармата») або призведуть до того, що на її поверхні житимуть лише роботи. Більшість творів, що увійшли до першого тому, написані в середині 1950-х років, коли протистояння СРСР і США набирало обертів. Звісно, політика теж торкнулася текстів Діка, що відчутно в оповіданні «Захисники». Отже, маємо зразок художньої літератури, що приносить задоволення й викликає бажання почистити свою книжкову полицю, щоб звільнити місце для наступних томів зібрання.