Трохи брутальна, трохи містична, з підвищеним рівнем адреналіну збірка з дванадцятьох оповідань Лукаша Орбітовського «Голова змії» сподобається тим, хто цінує міцні сюжети, чорний гумор і світ на межі реальності. Орбітовський ‒ знаний у Польщі автор фантастики та горорів. Прозаїк, що має чимало нагород і відзнак, пише історії, у правдивість яких легко повірити, особливо читачеві, що повсюдно шукає символи та знаки невідомих, але могутніх вищих сил. Горор Орбітовського не так лякає, як захоплює. Його оповідання дозволяють здогадатися про можливу розв’язку, але у випадку польського автора, це не мінус, а шпаринка, через яку читач просочується в текст, стаючи свідком, співучасником подій. Переказувати сюжети малої прози ‒ справа невдячна.

Цілком достатньо знати, що Орбітовський пише про провину та її спокуту, відповідальність за вчинки, жадібність, кохання, творчість… Автор не повчає і навіть не попереджає. Він констатує факт: якщо ти ігноруєш чуже горе, ризикуєш потрапити під гарячу руку мстивого привида, якщо женешся за легкими грошима, матимеш прокляття, яке не дасть жити. Не віриш? Наважся перевірити! Читати «Голову змії» все одно, що слухати старий добрий метал ‒ так само добре б’є по відчуттях без зайвих спецефектів.