Для Розелі й трьох її доньок — Ґерти, Труди та Ільди — всі дороги ведуть у родинний дім в невеличкому селі Дівоча Гора. Де б вони не опинились, саме сюди повертаються по розраду та підтримку. Кожна з них шукає своє місце в світі у непрості часи, коли Польща тільки-тільки починає оговтуватись від страхіть Другої світової війни, щоб натомість зіткнутися зі страхіттями сталінізму. Але там, де інші ламаються, сестри йдуть уперед з гордо піднятими головами — плече до плеча, слід у слід, — залишаючи по собі чорні троянди і жалобні стрічки з написом “Від Байдужої”.