Твір Флєка «Як постає та розвивається науковий факт» належить до канону праць з філософії науки й епістемології. Спираючись на факти з історії медицини, зокрема розвиток поняття сифілісу від Середньовіччя аж до початку ХХ століття, автор формулює свою центральну тезу: будь-яке знання зумовлено культурно та історично, і тому для інтерпретації наукових фактів необхідне знайомство з поглядами попередніх епох, себто з історією пізнавального процесу. Флєк підкреслює значення спільноти у процесі досліджень і у процесі пізнання: жодне знання, жоден науковий факт неможливо розуміти й вивчати поза «мисленнєвим колективом», який його витворив, і поза «мисленнєвим стилем», у межах якого це знання розвивалося.