Монографія Джефрі Бетчена, австралійського теоретика й історика фотографії, що тепер очолює катедру історії мистецтва в Оксфордському університеті, підважує одночасно і модерністські, і постмодерністські уявлення про фотографію. Однак Бетчен не намагається примирити ці два опозиційні теоретичні табори: замість досліджувати онтологію чи владу Бетчен пропонує подивитися на процес виникнення фотографії, аналіз якого доводить, що фотографія не є одномоментним технологічним винаходом чи художнім засобом, що його створив один автор. Вона радше постає з множинних джерел у певному часовому проміжку кінця XVIII – початку XIX сторіччя, у такий спосіб оприявнюючи наполегливе бажання модерного бачення (у його фізіологічному та метафоричному розумінні). Автор спирається на концепції Мішеля Фуко і Жака Дерріда та розмірковує про фотографію як інструмент формування та віддзеркалення модерного бачення.