Що можуть розповісти електрички про нас самих? Таке питання ставив собі автор перед початком подорожі електричками по периметру країни. Репортаж Павла Стеха документує знайому різнорідну реальність, у якій переплелися анекдоти про Брєжнєва, контрабанда, випивка, галасливі діти, таксисти, популярні пісні з 90-х і, звичайно, іржа. У тісних просторах електричок і на провінційних вокзалах досить важко бути спостерігачем: жваве й неприкрашене життя притуляється до тебе і не лишає іншого вибору, як взаємодіяти з ним. Електрички виштовхнуті на культурні маргінеси, але, коли ними їздить величезна частка населення, нема кращого способу зрозуміти свою країну, ніж затеставшись поміж «незручних» громадян,ставши маргіналом на маргінесах. «Над прірвою в іржі» вирізняється жвавою оповідною манерою, невідцензурованими голосами, фактурних героями — і живою мовою, яка протистоїть граматиці. Текст супроводжує низка світлин, покликана не так ілюструвати, як подати власну точку зору на життя в електричках. Ці перспективи — текстова й візуальна — накладаються і вдало доповнюють одна одну.